Алевтина Дрозд – поетеса, педагог, людина

Галина Мартинова, науковий співробітник

Мовою документів:

(За матеріалами літературного відділу обласного краєзнавчого музею)

В далекому східносибірському краї загубилася станція Азея. Там 12 червня 1917 року народилася майбутня дитяча письменниця Алевтина Іванівна Дрозд. Батько її був залізничником, а мати займалася домашнім господарством.

Алевтина була єдиною у батьків, але дитинство було безрадісним. На її очах повільно помирала мати. В дванадцять років вона залишилась напівсиротою, а згодом за матір’ю помер і батько.

Потім – інтернат, нова сім’я, нове життя. Тоді, звичайно, вона і не мріяла стати письменницею. Проте, жодна стінгазета не виходила без її віршів, а виступ живої газети – без її частівок.

Проходили роки, народжувались нові мрії. Своєю таємничістю вабили безкраї простори Півночі. Алевтина Дрозд поступила до Красноярського педагогічного технікуму ім.О.М.Горького, який готував педкадри для ненецького, селькупського та евенківського національних округів Красноярського краю. З великим бажанням вивчала історію Крайньої Півночі, ненецьку мову, але улюбленим її предметом залишилась література. Читала та перечитувала Пушкіна, Некрасова, Лермонтова. І частенько, забившись в куточок від сторонніх, писала вірші.

Технікум закінчила в 1936 році, але за велінням долі потрапила не на Таймирський півострів, куди так прагнула, а в Москву. Москва зачарувала своєю пишністю, а москвичі здавались людьми особливими. Можливо, через це і не пішла працювати за фахом, а влаштувалась на один із місцевих заводів. Нова обстановка, сімейні клопоти відтіснили поезію.

Наближався сорок перший рік. В перші дні війни завод евакуювався в столицю Татарстана. В Казані А.Дрозд пропрацювала на оборонному заводі до 1943 року.

Переломним моментом в житті майбутньої письменниці став перший післявоєнний рік. А.Дрозд призначили начальником піонерського табору в Підмосков’ї. Там вона вперше познайомилась з поетами О.О.Коваленковим та С.В.Михалковим. Коли Сергій Володимирович читав дітям свої вірші, А.Дрозд слухала як зачарована…

І ось після закінчення табірного сезону в тоненькому шкільному зошиті з’явилось декілька віршів, об’єднаних одним заголовком “В пионерском лагере”. З цим заповітним зошитом в один з вересневих днів 1946 року А.Дрозд вирушила на вулицю Воровського, де знаходилась Спілка письменників. Вірші вирішила показати О.О.Коваленкову, який очолював комісію по роботі з початківцями. Повільно гортаючи сторінки, поет то вдоволено морщився, то від душі сміявся, а закінчивши читати, порадив запропонувати вірші дитячому журналу.

У 1947 році в журналі “Затейник” з’явився перший вірш А.Дрозд. Називався він “Утро”.

В 1949 році за сімейними обставинами А.Дрозд переїхала до Херсона. Пішла працювати на суднобудівний завод ім.Комінтерна. У своїх віршах, написаних у цей час, молода поетеса прагнула показати цікаву роботу суднобудівників, розповісти дітям про кращих людей заводу.

В республіканських дитячих журналах з’явились вірші “Дядя Ваня”, “Пассажирский теплоход”, “Папа мой - токарь” та інші.

В той же час Міністерством освіти Росії проводився третій тур конкурсу на кращу художню книгу для дітей, на якому Алевтині Дрозд за рукопис “Стихи для детей” була присуджена заохочувальна премія. А в 1952 році вийшла в світ перша її книга “У днепровских синих вод”. В цьому ж році А.Дрозд поступила до Херсонського педагогічного інституту на філологічний факультет, який успішно закінчила у 1956 році.

50-ті, 60-ті роки були плідними у її творчому житті. Одна за одною виходять дитячі книги херсонської поетеси. А в 1979 році в збірнику “Рукопожатие” А.Дрозд виступила з циклом віршів для дорослих.

В періодичній пресі письменниця знайомила читачів-дітей з нарисами та віршами. Неоднарозово друкувалась у місцевій газеті “Наддніпрянська правда”, “Правда України” (Київ), “Советский патриот” (Москва) та ін.

Вірші А.Дрозд звучали по обласному та республіканському радіо.

Вона була частим гостем шкіл м.Херсона. Багато виступала перед учнями, молоддю ПТУ та технікумів.

Всього рік не дожила письменниця до свого 80-річчя. Померла Алевтина Дрозд в 1996 році. Та її книги ще довго житимуть серед тих, кому було присвячене її життя.

далі