На межі 20-30-х років для Куліша настають важкі трагічні часи. Куліша починають звинувачувати у скептичному тлумаченні сучасності. Драматургові закидають, що його п'єси сповнені ідеологічних вад, що вони зводять наклеп на радянську дійсність.

Відчуваючи розбіжності у закидах радянської ідеології стосовно "розквіту України" та реаліях життя, Микола Куліш у 1933 році вирушає на Херсонщину. Побачене вражає драматурга. Як зазначає у своїх мемуарах його дружина, Антоніна Куліш, після відвідин рідної землі "Микола плакав, стогнав і захворів". Він казав, що про побачене треба "...бити у дзвони на сполох!"

Неприховане співчуття до заморених голодом селян стає справжньою причиною цькувань драматурга. Проти нього спрямовується ідеологічна компанія і за Кулішем на першому всесоюзному з'їзді радянських письменників (1934 р.) закріплюється статус буржуазно-націоналістичного драматурга.

У грудні 1934 року Куліша арештовують та відправляють до Києва. Його засуджують до десяти років ув'язнення, проте 3 листопада 1937 він приєднується до непримиренної когорти "українського розстріляного відродження". Того ж дня в урочищі Сандармох (Карелія) розстріляно 266 "українських буржуазних націоналістів". У розстрільному списку імена Куліша й Курбаса стоять поряд – №177 і 178...