Перша світова війна відбилася на Кулішеві пораненням, контузією та посиленням критичних настроїв. У березні 1917 року молодий офіцер одним з перших у своєму полку перейшов на бік революційного табору, адже на теренах Херсонщини на той час почала розгортатися громадянська війна.

У липні 1919 року, перебуваючи в Херсоні, він займається формуванням Дніпровського селянського полку (в складі чарвоної армії). З цим полком Куліш захищав Херсон і Миколаїв у боях з військами Денікіна. З цим полком, відступаючи, він дійшов до Києва. Побачене й пережите відбилося в драматичній поемі "Патетична соната" (1929 р.)

Завершив Куліш свою військову біографію начальником штабу групи військ Херсонського напрямку у 1920 році, коли у боях під Херсоном і Каховкою вирішувалася доля наступу врангелівців із Криму.

Після війни розпочинається новий період у житті майбутнього драматурга. Він починає займатися народною освітою та складає першу українську абетку - "Первинку".

Організовуючи школи, дбаючи про учнів та вчителів, Микола Куліш неодноразово ходив хуторами, селами й містечками Херсонщини, знайомлячись зі станом педагогічних справ у рідному краї. У голодні 1921-22 роки він доклав неймовірних зусиль, щоб урятувати багатьох школярів від смерті й зберегти від розпаду численні школи. Свої враження від цих років драматург відбив у значній літературно-публіцистичній роботі "По весям и селам" (російською мовою).