Мати Миколи Куліша померла досить рано – 1906 року. Стосунки з батьком ускладнюються і обриваються. Однак, за рік до цієї сумної події в життя хлопця втрутився щасливий випадок: завдяки ініціативі місцевого вчителя Володимира Губенка й матеріальній допомозі інтелігенції та заможних селян у 100 карбованців, Микола отримав змогу продовжити навчання в Олешківському міському чотирирічному училищі.

Вже у юні роки з'являються його сатиричні вірші до дня народження опікунки закладу пані Софії Ліснобродської (доволі норовливої жінки), за що його виганяють. Історія повторюється й 1909 р. – і він, відрахований з училища, вступає до демократичної Олешківської чоловічої гімназії, у якій (теж коштом доброчинного товариства) провчиться до 1913 р.

Саме тут Микола Куліш познайомиться й потоваришує з майбутнім письменником Іваном Дніпровським (справжнє прізвище – Шевченко). Їхню дружбу розірве Іванова смерть, а під час похорон у 1934 році у Харкові Куліша арештують та вже наступного дня перевезуть до Києва.

В Олешках Микола Куліш починає писати. Його перші творчі пошуки складалися з сатиричних віршів, фейлетонів, епіграм. Вони з'являються в учнівських рукописних журналах "Наша жизнь", "Колючка", "Стрела", "Веселое язічество", ініціатором та редактором яких він сам і виступав.

Сатиричні виступи Куліша жваво сприймалися учнями, які швидко підхоплювали його дотепні вислови та думки. Тут же він робить перші драматургічні спроби - створює колоритні малюнки з навколишнього життя. 1913 року, перебуваючи в Олешках, він пише п'єсу "На рыбной ловле" (російською мовою), з якої пізніше виросла комедія "Отак загинув Гуска".